Шкільний булінг: чому він виникає і що потрібно робити, щоб його уникнути

Що означає ненасильницька комунікація для школи? Наскільки вона важлива в житті як школярів, так і педагогів?

Таке поняття, як ненасильницька комунікація – воно дуже широке. І важливе не тільки для школи, а й взагалі, в спілкуванні людей між собою задля їх взаєморозуміння. Адже комунікація впливає на те, як людина бачить світ, відображає його. І, навпаки, як бачать саму людину. І в процесі комунікації дуже часто з’являються певні труднощі через те, що люди не розуміють один одного. Люди перестають співпереживати і розуміти один одного, відчувати почуття іншої людини коли вони намагаються вирішити якісь власні питання. І ненасильницька комунікація якраз побудована на тому, щоб налагодити цей процес відчуття, співпереживання та розуміння позиції іншої людини. Тобто, спілкування з позиції того, щоб інша сторона не була дискримінована за жодними своїми ознаками.

Якщо це стосується школи: діти, як ми знаємо, в колективах зовсім різні. Це можуть бути учні різних національностей, з різних сімей, різного віросподівання. Це можуть бути діти, які мають як труднощі в навчанні, так і, навпаки, мають великі досягнення. І дуже часто школярі, дуже різні, стають об’єктом дискримінації з боку іншої групи дітей за певною ознакою. І це призводить до насилля – психологічного та фізичного. І тому дуже важливо побудувати цей процес таким чином, щоб, все ж таки, ненасильницька комунікація активно проникла в шкільне життя. Як в спілкуванні між дітьми, так і між дітьми та дорослими.

Наскільки гостро зараз стоїть проблема булінгу (цькування) в школах? В яких закладах проблема стоїть найгостріше?

Це дуже важливе питання, адже проблема булінгу – вона в шкільному середовищі була завжди. Але про неї могли або говорити, або – ні. Якщо назвати ті школи, в яких це явище проявляється більшою мірою, то це будуть закриті заклади, де немає зовнішнього впливу і захисту прав дітей від такого насилля. Ця проблема стоїть гостро. Якщо ви пригадаєте 90-ті роки, коли була ситуація невпевненості у завтрашньому дні, коли батьки мало приділяли уваги дітям і вони були кинуті напризволяще у своїх стосунках. І дуже часто булінг проявлявся через матеріальне становище. Наприклад, у когось є якісь речі, а у когось – ні. Це незважаючи на те, що були й інші причини – вік, стать, раса, релігія тощо. Тому ця проблема дуже актуальна і потребує свого вирішення.

А які особливості сучасного булінгу? Особливо враховуючи розповсюдження електронних гаджетів та популярність соцмереж?

Кібербулінг зараз також почав набувати широкого розповсюдження. Чому? Тому що соціальні мережі є в широкому доступі для дітей. І ця проблема пов’язана як з цькуванням в класі, так і вуличному колективі. Наприклад, взяти ж ту нашумілу історію з «Синіми китами» та іншими «групами смерті». Коли знов таки, через соціальні мережі дитина потрапляє в пастку негативного впливу інших осіб. Кібербулінг зараз дуже поширений у шкільному середовищі. Також враховуючи ситуацію, яка у нас склалася в зоні АТО, то є проблема насилля, пов’язання з участю батьків в антитерористичній операції. Є проблеми з вимушено переміщеними особами, проблеми з налагодженням контактів між дітьми як тієї, так і іншої категорії. Так і з дітьми з місцевої громади . Є багато причин, чому це відбувається. Але дуже страшний момент полягає в тому, що не завжди вчителі звертають увагу на дану ситуацію, а залишають її без уваги та втручання. А інколи самі стають винуватцями.

Наскільки далеко може зайти проблема, якщо педагоги її ігнорують?

Діти, через особливості свого світосприйняття, не завжди відчувають біль іншої людини. І ці насмішки та знущання – вони виникають через те, що дитина не відчуває болю іншої людини, не відчуває, що наносить шкоду, що людині боляче. Цьому сприяють, зокрема, мультфільми, на яких виховуються наші діти. В яких, вибачте, кота вдарили сковорідкою по голові, а він встав та пішов. Дитина не розуміє, що за її певними діями стоять певні переживання та почуття іншої людини. Це дуже страшно. І взагалі, до чого це може призвести… Ми розуміємо, що все, що відбувається в дитячому віці кожної людини, дуже впливає на її доросле життя. Тому дитину, яку цькували, яка була жертвою булінгу, дискримінації та насильницьких комунікацій у своєму середовищі, вона несе на собі цей відбиток, цю психологічну травму в подальшому своєму житті. Їй дуже важко потім адаптуватися до того середовища, в якому вона звикла жити. І в подальшому вона, можливо, або стане агресором, або буде жертвою знущань в подальшому житті.

Що потрібно робити, щоб уникнути такого явища? Як з боку батьків, так і з боку небайдужих педагогів?

Дуже важливим є навчання. Важливо повернутися до тих методик, які вже давно були розвинуті нашими великими педагогами, які несли ідею спілкування. Варто звернутися до досвіду Сухомлинського, Макаренка, Амонашвілі та інших педагогів, які, все ж таки, вчили як треба бачити та розуміти дитину. І тоді вже дитина буде розуміти інших. Тому це дуже важливо. І починати потрібно з освіти самих вчителів. Вони мають професійну освіту, але ж важливим є виховання цих людських якостей, розуміння болю іншої людини і відповідальності перед нею. Адже вони проводять з нею чимало часу і від них залежить, як ця дитина буде далі розвиватися.

Цьому потрібно навчати на тренінгах, під час підвищення кваліфікації тощо. Щоб вчителі могли приносити всі ці наробки до школи. І їм стане легше працювати з дітьми. Вони будуть отримувати задоволення від роботи, менше сил будуть витрачати на вирішення конфліктів. І процес освіти буде ефективним. Тому що зараз вчитель багато уваги приділяє дитині, яка порушує дисципліну в класі, сварить її. А це витрачений час. Інші діти сидять або перелякані, або потім після цієї розмови не можуть адекватно сприймати навчальний матеріал. То якщо буде побудована ненасильницька комунікація в школі, то процес навчання стане більш якісним, спокійним та ефективним.

А що потрібно зробити, щоб зупинити булінг, який вже розпочався? Як допомогти жертвам і як слід поводитися з його учасниками?

Взагалі, тут дуже важливо бути уважними і батькам, і вчителям до цього процесу. Не залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батькам потрібно налагоджувати теплі, довірливі стосунки. І все ж таки більше уваги приділяти школі, не боятися, якщо є такі проблеми, прийти до школи і розмовляти з класним керівником, з вчителями. Якщо це не допомагає, то є психолог, соціальний педагог, які працюють в школах. Якщо не допомагає – то є директор школи. Важливо не залишати цю ситуацію, не залишати цю проблему нерозв’язаною і надавати можливості дитині відчувати, що вона в цій проблемі сама.

На жаль, діти про це не говорять. Вони бояться виносити назовні проблеми, те, що їх цькують, що до них негативно ставляться або однолітки, або вчителі. Вони це замовчають. Це пов’язане десь з самооцінкою, десь з небажанням виглядати негативно в очах інших людей. Тому вони це приховують. Але потрібно бути уважнішими, цікавитися життям дитини в школі і поза нею. І при необхідності втручатися в цей процес. Як з самою дитиною, так і з тими агресорами, які здійснюють цей негативний вплив. З ними також потрібно працювати, з ними необхідно проводити бесіди, їх потрібно навчати і показувати інший бік. Тобто, штучно створювати певні ситуації, де дитина відчує на собі те, що вона робить по відношенню до іншої дитини. І тоді це може мати вплив на дану ситуацію.

Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування)

І. Порядок подання заяв про випадки булінгу (цькування)

1. Учасники освітнього процесу можуть повідомити про випадок булінгу (цькування), стороною якого вони стали або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу або про який отримали достовірну інформацію, керівника закладу освіти або інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.
У закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу.
Повідомлення можуть бути в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.
2. Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):
невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;
скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі – комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

ІІ. Порядок розгляду заяв про випадки булінгу (цькування)

Загальні положення
Цей Порядок розроблено згідно з Конституцією України, законами України “Про освіту”, ” Про загальну середню освіту”, з метою визначення основних вимог до організації розгляду заяв про випадки булінгу (цькування).
Порядок визначає вимоги до організації розгляду заяв про випадки булінгу (цькування) у Рівненській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів «Центр надії» ім. Надії Маринович Рівненської міської ради (далі — школі).
У роботі з заявами про випадки булінгу (цькування) забезпечується кваліфікований, неупереджений, об’єктивний і своєчасний розгляд Заяв з метою оперативного розв’язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, реального поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.
Рішення, чи (бездіяльність) у сфері управлінської діяльності школи можуть бути оскаржені у разі:
• порушення прав і законних інтересів громадян (групи громадян);
• створення перешкод здійсненню громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
• незаконного покладення на громадянина обов’язків або його незаконного притягнення до відповідальності.
Первинний розгляд за заявами про випадки булінгу (цькування)
Діловодство за заявами про випадки булінгу (цькування) школи ведеться окремо від інших видів діловодства і покладається на відповідального за діловодство у школі.
Усі заяви про випадки булінгу (цькування), що надходять до школи, приймаються, проходять первинний розгляд й централізовано реєструються в день їх надходження у журналі.
Початком строку розгляду заяви про випадки булінгу (цькування) вважається день надходження та реєстрації в школі.
Заяви про випадки булінгу (цькування), що надійшли на адресу школи поштою, отримує секретар школи та в день отримання передає директору школи.
Прийом, попередній розгляд та реєстрація заяв про випадки булінгу (цькування) здійснюється у день їх надходження.
Заяви про випадки булінгу (цькування) підлягають первинному розгляду та розподілу їх на ті, що потребують обов’язкового розгляду директором школи або заступниками директора школи відповідно до їх компетенцій.
Усі заяви про випадки булінгу (цькування), що надходять до школи, реєструються у журналі із проставленням таких елементів:
• дата надходження заяви;
• прізвище, ім’я, по батькові заявника, категорія/соціальний стан заявника;
• звідки одержано заяву про випадки булінгу (цькування); порушені питання.
Заяви про випадки булінгу (цькування), подані громадянами на особистому прийомі, реєструються та розглядаються у тому самому порядку, що й інші письмові заяви.
Попередній розгляд заяв про випадки булінгу (цькування) та строк їх надходження до безпосередніх виконавців не повинен перевищувати одного робочого дня.
Порядок опрацювання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування) і забезпечення контролю за їх розглядом.
У ході розгляду заяв про випадки булінгу (цькування) керівництвом школи щодо кожної заяви має бути прийняте одне з таких рішень:
• прийняти до розгляду;
• надіслати за належністю, якщо порушені у заяві про випадки булінгу (цькування) питання не входять до компетенції школи, про що одночасно повідомити заявника;
• залишити без розгляду.
У разі потреби керівництвом школи може бути прийняте рішення щодо комісійного розгляду заяви про випадки булінгу (цькування).
У разі якщо заява про випадки булінгу (цькування) не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, воно не пізніше ніж у п’ятиденний строк повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями.
Контроль за своєчасним розглядом заяв про випадки булінгу (цькування), виконанням доручень директора покладається на заступника директора з виховної роботи школи.
3 метою оперативного вирішення питань, порушених у заяві про випадки булінгу (цькування), адміністрацією школи установлюється термін його розгляду. Заяви про випадки булінгу (цькування) розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, але не пізніше п’ятнадцяти календарних днів з дня їх отримання.
Виконавці зобов’язані уважно вивчити зміст заяви про випадки булінгу (цькування), факти, що наведені у ній, та питання, що потребують вирішення.
У разі потреби вимагати необхідні матеріали та перевіряти факти, що викладені у заяві уживати інших заходів для об’єктивного вирішення порушених авторами заяв питань, з’ясовувати обставини, усувати причини, та умови, які спонукають громадян скаржитися, відповідно до вимог чинного законодавства.

Кiлькiсть переглядiв: 209

Коментарi